Серпанкове ткацтво Рівненщини отримало національне визнання

Традицію серпанкового ткацтва офіційно додали до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Відповідний наказ підписано Міністерством культури України.

Серпанок – це пам’ять поколінь, майстерність поліських ткаль, знання про льон, традиційний одяг, що століттями формувався на Рівненському Поліссі.

Як повідомили в Управлінні культури і туризму ОДА - це рішення стало результатом тривалої та кропіткої роботи багатьох людей, які об’єднали свої зусилля задля збереження й популяризації культурної спадщини. До підготовки матеріалів, дослідження елемента та формування плану його охорони долучилися носії традиції, громада села Крупове Дубровицької ТГ, майстрині серпанкового ткацтва, науковці, музейники, працівники культури, органи місцевого самоврядування, громадські організації та заклади освіти.

«Для Рівненщини це вже шостий елемент нематеріальної культурної спадщини, внесений до Національного переліку. Радіємо, що Експертна рада при Міністерстві культури високо оцінила цю традицію. Її збереження – це наш внесок у плекання української ідентичності та культурної спадщини. Щиро дякуємо всім, хто долучився до цієї великої спільної справи», – зазначила начальниця Управління культури та туризму Рівненської ОДА Любов Романюк.

Також вона подякувала носіям традиції, які зберегли й передають ці знання наступним поколінням: заслуженій майстрині народної творчості України Ніні Рабчевській, майстриням Ніні Журавльовій, Ользі Придюк, Тетяні Бернацькій, Марії та Ірині Плескач, а також майстриням громадської організації «Центр дослідження і відродження Волині» у Радивилові: Наталії Пусі, Наталії Дук, Тетяні Богачевській, Ірині Гнатюк. Також Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Дубровицької міської ради, Дубровицькому історико-етнографічному музею, громадській організації «Центр дослідження і відродження Волині» та голові організації – Володимиру  Дзьобаку. Саме завдяки їхній щоденній праці, дослідженню технології, відтворенню серпанкових строїв, проведенню навчань, майстер-класів та популяризації традиції серпанок продовжує жити й розвиватися.

Попереду – нові дослідження, освітні проєкти, передача знань молодому поколінню та подальша робота задля збереження нашої унікальної спадщини.