Про людей старшого віку звикли говорити «люди похилого віку», «літні люди», «пенсіонери». І нерідко разом із цими словами одразу уявляємо певний спосіб життя: людина вже не працює, відпочиває, має проблеми зі здоров’ям і потребує допомоги.
Але чи можемо ми знати все це лише з її віку?
Наприклад, людина, яка отримує пенсію – це просто людина, яка отримує пенсію. Чи означає це, що вона обов’язково старшого віку? І чи всі люди, які отримують пенсію, вже не працюють?
Людина старшого віку може продовжувати працювати, розвивати власну справу, навчатися або брати участь у громадському житті. Отримання пенсії саме по собі не описує ні її віку, ні щоденних занять, ні планів.
А що ми уявляємо, коли чуємо словосполучення «похилий вік»
Чи не виникають одразу асоціації зі слабкістю, хворобами, залежністю від допомоги? Такі уявлення можуть впливати на наше ставлення ще до знайомства з людиною. Хоча сам вік не дає достатніх підстав для висновків про її здоров’я, самостійність, інтереси чи можливості.
Це нейтральне позначення віку, яке не приписує людині певного стану здоров’я чи способу життя. А слово «людина, яка отримує пенсію» доречне тоді, коли йдеться саме про отримання пенсії.
Проте важливі не лише назви, а й очікування, які звучать у наших словах.
«У свої роки вона ще користується смартфоном!», «Для свого віку він дуже активний», «Наші бабусі й дідусі потребують особливої турботи».
За такими фразами може стояти щире захоплення або бажання підтримати. Водночас слова «ще» та «для свого віку» можуть передавати здивування: наче навчання, самостійність чи опанування технологій у старшому віці — щось незвичайне.
А називаючи всіх людей старшого віку «бабусями й дідусями», ми приписуємо їм родинну роль, якої вони можуть не мати. Тому родинні слова краще використовувати саме у власній родині.
Люди старшого віку мають різний досвід, потреби, плани й можливості. Хтось потребує щоденної підтримки, хтось працює, навчається, подорожує, займається волонтерством. Людина може водночас потребувати допомоги в одних справах і підтримувати інших у чомусь іншому.
Коли розповідаємо про людей старшого віку, важливо бачити їхні справжні інтереси й обставини, чути їхні бажання та поважати рішення. Залишати кожній людині можливість самій визначати, як жити у своєму віці.
А вам доводилося чути фразу «для свого віку»? Як ви її сприймаєте – як комплімент чи як прояв стереотипу?
За матеріалами Радниці-уповноваженої Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна.