Позивний «Добрий»: шлях Андрія від цивільного до сержанта ЗСУ

Його позивний народився на кордоні з білоруссю. Тоді Андрій із побратимами часто зустрічав місцевих дітей — ділилися солодощами, фруктами. «Добрий» — так назвав його старший побратим. І позивний прижився, бо завжди був тим, хто ділився й допомагав.

У цивільному житті Андрій працював на виробництві скла. Строкову службу свого часу оминув, армію навіть не розглядав. Але 24 лютого 2022-го все змінилося. 

«Їхав на роботу з кумом, почув новину. Розвернувся — і відразу у військкомат. Це був наш обов’язок, — згадує він. - На початку я шкодував: стояли на кордоні, а хотілося швидше в бій. Але зараз розумію: це була підготовка. І коли потрапили на Донеччину, зрозумів — все було недаремно».

Найбільше вразила зустріч із жінкою на Сході України: «Багато хто казав, що люди там не хочуть бути частиною України. Але була пані Ірина, яка віддала нам дім, допомагала всім. Тоді я переоцінив: більшість чекає миру й спокою, а не росії».

Сьогодні Андрій — головний сержант стрілецької роти 104 бригада тероборони ЗСУ "Горинь". Відповідає за бойову підготовку, огляди позицій, допомогу командиру. Нині проходить навчання за кордоном, аби привезти нові знання й передати їх побратимам.

І хоча колись він мріяв одразу повернутися в цивільне життя, тепер його думка змінюється: 

«Була категорична позиція — тільки додому. А зараз 50 на 50. Бо розумію: можу стати офіцером, навчати молодь. У війську є сенс».