Володимир на позивний «Пірат» — військовослужбовець 104 окремої бригади «Горинь», який власним прикладом доводить: справжню силу духу не зламати.
Після лікування повернувся до цивільного життя, працював зварювальником. Та з початком повномасштабного вторгнення знову став до зброї.
«О третій годині я отримав документи, а о п'ятій уже був зібраний і поїхав. Ще не знав куди конкретно, але поїхав», — згадує військовий.
На Донеччині Володимир став навідником гармати С-60. Під час одного з обстрілів отримав друге поранення. Постраждала рука, яку довелося буквально вчитися рухати заново. Місяці реабілітації, щоденні вправи, біль і наполеглива праця дали результат.
«Реабілітологи говорили: поки не навчишся показувати дулю, то нічого не буде. Зараз, слава Богу, рука працює. Не так, як до поранення, але працює».
І «Пірат» знову повернувся до побратимів та своєї гармати.
101 день на бойовій позиції. Від зими до весни — під постійною загрозою ворожих дронів, артилерії та КАБів. Бувало, що бракувало навіть води, тож доводилося топити сніг на буржуйці.
«Найстрашніше — коли поряд падають КАБи. Ти їх не бачиш, але відчуваєш. Коли падає — усе навколо розбирає», — розповідає захисник.
Попри пережите, Володимир не втрачає сили духу. Допомагає молодшим побратимам, ділиться досвідом і пам'ятає тих, хто назавжди залишився в строю.
Найбільша його мотивація — родина. Вдома чекають дружина, діти та восьмеро онуків. Старша донька також служить у війську.
«Я не жалкую. Слава Богу, ходжу. Ну, трошки порваний, але мушу триматися. Мене мотивують діти, онуки, дружина. Хочу повернутися до цивільного життя, працювати, дочекатися правнуків».
«Пірат» — приклад незламності, мужності та відданості. Бо справжня сила воїна — знаходити в собі мужність підвестися після кожного удару й продовжувати боротьбу.
Честь і подяка за службу!