Юрій Легецький: гвардієць із Рівненщини, який пройшов бойове хрещення під Покровськом
Юрію – 29 років. Нещодавно він повернувся з Покровського напрямку, де разом із побратимами виконував бойові завдання. Свій шлях у війську Юрій розпочав ще у 2017 році зі строкової служби в рівненській військовій частині. Потім працював на виробництві вікон у Львові, проте на початку повномасштабного вторгнення чоловік вирішив повернутися на службу.
«У березні 2022 року я зателефонував хлопцям, з якими проходив строкову службу, і приїхав у підрозділ. Потім ми разом обороняли один із важливих державних об’єктів. Далі пройшли бойові злагодження у навчальних центрах України та за кордоном», – розповідає Юрій.
Перша ротація гвардійця відбулася минулого року під Покровськом.
«Перша ротація була значно легшою, ніж друга. Найскладніше було зайти та вийти на позиції, адже ворог неперервно атакував нас: ударні дрони, скиди боєприпасів, артилерія. Я служив гранатометником і працював з ручного протитанкового гранатомета по ворожих позиціях», – ділиться він.
Справжнє бойове хрещення Юрій пройшов під час другої ротації на Донеччині.
«Ворог був дуже підступним: окупанти постійно обстрілювали нас і застосовували fpv-дрони. Часто доводилося вести стрілецькі бої, а штурми тривали по кілька годин. Під час одного з таких штурмів я отримав кульове поранення руки. На шаленому адреналіні швидко наклав турнікет і продовжував допомагати побратимам тримати оборону», – пригадує військовослужбовець.
Попри біль і втому, Юрій не полишив позицію. Побратими допомогли йому зробити імпровізовану шину з магазинів ручного кулемета, а він, не зважаючи на поранення, споряджав магазини і подавав гранати.
«Бій проходив буквально за 15–20 метрів, і я намагався всіляко підтримувати своїх хлопців, споряджати магазини і подавати гранати. Коли ставало зовсім важко, допомагала молитва: на всіх бойових виходах у моєму бронежилеті була маленька ікона», – каже боєць.
Найбільше сили та мотивації Юрію дає його родина.
«Я повернувся на службу, бо розумів, що потрібно захищати свою родину і країну. У мене двоє маленьких синів: одному нещодавно виповнився рік, іншому – чотири. Старший уже розуміє й часто цікавиться військовою формою та армією. Я продовжую службу, бо хочу, щоб нашим дітям не довелося воювати в майбутньому», – додає гвардієць.
Нещодавно нацгвардійця Юрія Легецького нагороджено почесним нагрудним знаком командувача Національної гвардії України.
«Я пишаюся своїми побратимами. Сьогодні наші нацгвардійці боронять Україну на всіх рубежах, і кожен із них – це приклад мужності і патріотизму для всієї нації», – підсумовує військовослужбовець.
