Рівненщина попрощалася з чотирма військовими: Сергієм Савенком із Клеванської громади, Миколою Недригою та Миколою Білоусом з Острозької ТГ, Віталієм Васильковським -  з Костопільської.

Сергій Савенко народився 26 грудня 1990 року. Проживав у селищі Оржів. Воїн став на захист України з початку повномасштабного вторгнення - 27 лютого 2022 року. Загинув захисник 9 грудня 2024 року під час ворожого обстрілу у курській області. Поховали загиблого військовослужбовця у рідному селищі.

Микола Недрига народився у 1998 році. Проживав у місті Острог. Загинув молодий захисник 2 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області. Поховали військовослужбовця на «Новому кладовищі» у Острозі.

Микола Білоус народився 27 лютого 1971 року у селі Вілія. Закінчив місцеву школу та вступив до Острозького професійного-технічного училища № 28, де отримав професію тракториста-машиніста. Після навчання працював у колгоспі «Батьківщина Островського». Пройшов строкову службу в армії. Брав участь в антитерористичній операції у Донецькій області. За час служби отримав низку нагород: орден «За вірність народу України», медалі «За вірність українському народу І ст.» та «За вірність українському народу ІІ ст.», відзнаку «За оборону Маріуполя». У липні 2022 року вступив до лав ЗСУ, проходив службу у 24-тій окремій механізований бригаді імені короля Данила. Захищав Україну у Херсонській, Луганській та Донецькій областях. Загинув 13 листопада 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині. Відтоді вважався зниклим безвісті. У загиблого залишилась мама, сестра і брат. Поховали військовослужбовця у рідному селі.

Віталій Васильковський народився 3 липня 1984 року у Костополі. Навчався у школі №4, пізніше – у Рівненському фізико-математичному ліцеї. Закінчив Національний університет водного господарства та природокористування. Кілька років Віталій працював у військовій частині у Рівному, потому повернувся у Костопіль, був приватним підприємцем. Одружився, разом з дружиною виховували двох синів. На захист України став у квітні 2022 року. Більше року підрозділ захисника перебував на Запорізькому напрямку. Пізніше проходив службу у Донецькій області. У ЗСУ служив на посаді водія-помічника гранатометника взводу снайперів, мав звання рядового. Загинув  10 грудня 2024 року у результаті ворожого мінометного обстрілу на Донеччині. У захисника залишилися дружина, двоє синів та батьки. Поховали військового на кладовищі «Нове» у Костополі.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна та світла пам’ять захисникам!