Народжувати життя, рятувати, підтримувати: історії стійкості з Рівненщини

Що допомагає людині зберігати внутрішню рівновагу, знаходити сили рухатися вперед і підтримувати інших у часи невизначеності? Відповіді на ці запитання шукали учасники Дня спільнодії «Софійність. Сила жити й діяти», який об’єднав на Рівненщині понад 70 людей.

Зустріч відбулася в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», започаткованої за ініціативи першої леді України Олени Зеленської.

У центрі розмови – софійність як українська світоглядна модель стійкості, сила людського духу, внутрішні опори, життєві цінності та здатність знаходити сенс навіть у найскладніші часи.

Учасникам також представили результати дослідження «Український досвід пошуку опор і сили в умовах тривалої невизначеності», «Глобальний словник стійкості» та Маніфест софійності.

Заступниця голови Рівненської ОДА Людмила Шатковська подякувала людям, які щодня забезпечують життєдіяльність громад, працюють попри небезпеку та допомагають долати наслідки російських атак.

«Щиро дякую всім, хто, попри небезпеку, втому та складні обставини, залишається на своєму місці й робить усе можливе для нашої безпеки та життєдіяльності громад. Окрема вдячність працівникам енергетичної галузі, рятувальникам ДСНС, комунальникам, медикам, правоохоронцям та всім фахівцям, які щодня долучаються до ліквідації наслідків ворожих обстрілів. Вони працюють у надзвичайно складних умовах, часто ризикуючи власним життям», – зазначила Людмила Шатковська.

Стійкість у щоденних вчинках

Особливістю зустрічі стали особисті історії учасників. Вони розповідали, що допомагає їм зберігати сили, виконувати професійні обов’язки, підтримувати близьких і бути корисними суспільству.

Старший капелан капеланського патруля Олег Абатуров пояснив софійність через мудрість, віру та людяність.

«Софійність – це мудрість жити з Богом і за покликом серця, бачити за кожною подією її глибший сенс, уміти відрізняти добро від зла, зберігати людяність і не втрачати світла всередині себе. Це не лише знання, а здатність перетворювати мудрість на добрі вчинки», – сказав він.

Про те, як внутрішні переконання перетворюються на конкретні справи, розповіла начальниця відділу розвитку соціальних проєктів Рівненської атомної електростанції Ірина Жук.

За її словами, команда РАЕС не лише забезпечує енергетичну надійність країни, а й реалізує соціальні та благодійні ініціативи. Працівники об’єдналися в громадську організацію «Енергія Перемоги» та щомісяця спрямовують частину власних заробітних плат на підтримку Сил оборони України. За зверненнями військових атомники закуповують необхідне технічне оснащення.

Також енергетики долучаються до безстрокової акції «Я допомагаю ЗСУ» та плетуть маскувальні сітки.

Ще один напрям роботи – благодійний проєкт «Енергія добра», започаткований майже десять років тому. У його межах дітям із сімей, які опинилися у складних матеріальних обставинах, передають шкільне приладдя, одяг, засоби гігієни та інші необхідні речі. Згодом підтримку поширили на людей з інвалідністю, а також ветеранів війни. Спільно з громадськими та ветеранськими організаціями працівники РАЕС працюють над соціальною адаптацією захисників і їхніх родин.

«Моя софійність – це моя сім’я: чоловік, діти, батьки. Мене також підтримують команда, керівники, відчуття відповідальності та віра у власні сили, Україну й нашу єдність», – поділилася Ірина Жук.

Психологиня, дружина військовослужбовця Ольга Макарчук також назвала серед головних джерел стійкості родину та можливість бути корисною людям.

«Розуміння власної відповідальності перед людьми та бажання допомагати дають мені сили. Усвідомлення того, що від моєї роботи залежить добробут громади, мотивує рухатися вперед. Моя сім’я, передусім чоловік-військовий, – велика підтримка й натхнення. Його сила, мужність і відданість Україні додають мені віри», – розповіла вона.

Народження життя попри війну

Особливо емоційною стала розповідь заступниці медичного директора Катерини Величко та старшої акушерки післяпологового відділення Рівненського обласного перинатального центру Оксани Самчук. Вони поділилися досвідом роботи під час повітряних тривог та обстрілів і розповіли про народження дітей у воєнних умовах.

«Коли приймаєш пологи під час війни, особливо гостро усвідомлюєш цінність кожного життя. Ми не можемо обіцяти цим дітям світ без тривог, але можемо зустріти їх любов’ю, турботою і вірою в майбутнє. Кожна дитина, яка народжується сьогодні, – маленьке свідчення того, що навіть війна не здатна зупинити життя. Наше завдання – зробити все, щоб у цього життя було майбутнє», – наголосили медикині.

Розповідь супроводжувало відео про народження дитини під час обстрілів. Воно зворушило присутніх до сліз.

Сила громади починається з кожного

Окрім обміну досвідом, учасники долучилися до інтерактиву, під час якого досліджували, як різні суспільства знаходять опору в часи невизначеності та які механізми стійкості можуть бути корисними для кожного.

Консультантка Костопільської територіальної громади Всеукраїнської програми «Ти як?», психологиня Мобільної бригади соціально-психологічної допомоги провела вправу «Стійкість – це…». За допомогою незакінчених фраз присутні ділилися власними ресурсами, сильними сторонами та уявленнями про стійкість.

Такий формат допоміг учасникам визначити особисті опори, почути одне одного й усвідомити, що сила громади складається з внутрішньої сили кожної людини.

«Софійність – це наша спільна сила. Сила, яка допомагає жити, діяти й бути опорою одне для одного. Дякую всім учасникам, партнерам та однодумцям, які долучилися до цієї важливої розмови», – підсумувала регіональна координаторка Олена Бобровська.

Зустріч ще раз засвідчила: стійкість – це не лише здатність витримувати випробування. Це вміння залишатися людьми, підтримувати одне одного, творити добро й не припиняти діяти навіть тоді, коли обставини здаються надзвичайно складними.