«Найкраща нагорода — наша перемога»: історія воїна із позивним «Бора-Бора»

Максим родом із Маріуполя. У 2015 році разом із родиною залишив рідне місто, ще не знаючи, що за кілька років повернеться на Донбас уже як захисник України.

Після переїзду до Рівного працював у сфері продажів, згодом вирушив за кордон. Майже два роки жив у В’єтнамі, працював гідом і подорожував Азією. Військового досвіду не мав. Однак повномасштабне вторгнення росії змінило його плани. 14 березня 2022 року Максим вступив до лав Збройних Сил України.

Розпочав службу солдатом, згодом опанував нові навички, здобув авторитет серед побратимів і пройшов шлях до головного сержанта роти.

Сьогодні сержант із позивним «Бора-Бора» служить у інженерному підрозділі. Його робота - облаштування позицій поблизу лінії бойового зіткнення, від якості яких нерідко залежать життя українських військових і стійкість оборони.

За роки служби він виконував завдання на Харківщині, Донеччині та Запоріжжі. Одну з найскладніших ротацій згадує поблизу Куп’янська. Там інженери облаштовували опорні пункти приблизно за півтора кілометра від позицій противника. Через постійну загрозу ворожого вогню та обмежене використання техніки більшість робіт доводилося виконувати вручну. За його словами, інженерна справа суттєво змінилася від початку повномасштабної війни. «Війна дронів» змусила переглянути підходи до облаштування оборонних споруд. Тепер перевагу надають компактним, малопомітним позиціям, адаптованим до конкретних умов.

Лише одна рота протягом року облаштувала близько 30 опорних пунктів. На нових ділянках фронту обсяг роботи постійно зростає. 

Під час одного з бойових епізодів після ураження техніки суміжного підрозділу поранені військові потребували евакуації. Не чекаючи на тривалий підхід евакуаційної групи, Максим разом із бойовим медиком вирушив їм на допомогу.

Десятки кілометрів під загрозою ворожих безпілотників — і нарешті стабілізаційний пункт. Обох поранених вдалося врятувати.

Ще одним складним завданням стала евакуація пошкодженого американського броньованого автомобіля підвищеної прохідності MaxxPro. Противник неодноразово намагався знищити машину дронами, однак завдяки злагодженим діям військовослужбовців техніку вдалося врятувати.

Попри бойовий досвід і відповідальну посаду, «Бора-Бора» переконаний: мотивація кожного військового починається з особистого усвідомлення свого вибору.

«У Збройних Силах України треба самому мати бажання навчатися і розуміти, для чого ти тут. Особливо заради тих, хто чекає нас удома».

Маріуполь Максим не бачив із 2017 року. Та думки про рідне місто залишаються важливою частиною його мотивації. Сьогодні він продовжує свій шлях у війську заради спільної мети — повернення миру та українських міст.

На запитання про найбажанішу нагороду Максим відповідає без вагань:

«Для мене особисто найкраща нагорода — це наша перемога».