09.00 - хвилина мовчання… 

На Рівненщині віддали останню шану захисникам – Сергію Черещуку з Острозької громади, рівнянам Олександру Конику та Михайлу Фоменюку, Олександру Козачку з Березнівщини. На Костопільщині попрощалися із Олександром Осташевським, у Зарічненській громаді - із Сергієм Палієм, на Сарненщині - з Олегом Шинкарем. На Млинівщину на щиті повернувся Олег Драганчук.

Сергій Черещук народився 15 жовтня 1986 року в селі Сіянці. Після школи вступив до Нетішинського профтехучилища на електрозварювальника. До повномасштабного вторгнення Сергій працював електромеханіком у СРБП «Хмельницький ліфт». З 2 серпня 2023 року Сергій приєднався до лав ЗСУ. На жаль, у серпні минулого року воїн загинув під час виконання бойового завдання. Дотепер він вважався зниклим безвісти. У захисника залишилися мати та дві сестри. Поховали воїна на місцевому кладовищі.

Олександр Коник народився 18 лютого 1990 року в Рівному. Навчався у школі № 17, згодом здобув освіту у Рівненському фаховому коледжі НУБіП України. До повномасштабного вторгнення Олександр працював на будівельному підприємстві Рівного, мав досвід роботи за кордоном. У 2022 році проходив строкову військову службу, а у липні 2024 року вступив до лав ЗСУ та став на захист державних кордонів. 5 травня 2025 року воїн загинув на Покровському напрямку. У захисника залишилися дружина, двоє дітей, мама та тато. Поховали захисника на Алеї Героїв у Тинному.

Михайло Фоменюк народився 18 листопада 1978 року у Рівному. Навчався у школі №26, закінчив Національний університет водного господарства та природокористування. Здобув спеціальність у сфері водопостачання та водовідведення. Працював на підприємстві «Рівнеазот», а також у компанії «Реноме-Партнер». У серпні 2023 року Михайло приєднався до лав ЗСУ. Служив на Харківському та на Авдіївському напрямках. 2 квітня 2024 року під час бойового завдання група військовослужбовця не повернулася. Михайло довгий час вважався зниклим безвісти. У воїна залишилася мама. Поховали захисника на місцевому кладовищі «Алея Героїв» у Тинному.

Олександр Козачок народився 14 вересня 1999 року у селі Грушівка. Навчався  у місцевій школі, пізніше закінчив Рівненський економіко-гуманітарний коледж. Здобув спеціальність «інформаційні системи та технології» у НУВГП. Працював на Новій пошті, у  Київстарі та за кордоном. Олександр став на захист України у вересні 2024 року. З вересня 2024 року солдат захищав Україну у відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів на посаді водія-електрика. На жаль, загинув воїн 3 травня 2025 року  на Харківському напрямку. Поховали захисника у рідному селі. 

Олександр Осташевський народився 10 листопада 1972 року у селі Соломка, але все життя провів у Костополі. Навчався у школі № 4, а згодом у Костопільському будівельно-технологічному фаховому коледжі, де здобув фах «маляра-штукатура». Олександр активно займався біатлоном — мав звання кандидата в майстри спорту. До повномасштабного вторгнення працював в КП «Комуненергія», а останні 10 років на склозаводі у будівельній бригаді. У червні 2024 року став на захист України. У липні 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині військовослужбовець зник безвісти. Лише нещодавно офіційно підтвердили, що воїн загинув 23 липня 2024 року. У захисника залишились дві доньки, дружина, мама, брат і сестра. Поховали Героя на кладовищі «Нове» у Костополі.

Сергій Палій народився у 1974 році, мешкав у селі Річиця Зарічненської громади. Був призваний на військову службу за мобілізацією 20 грудня 2022 року. З перших днів на передовій він мужньо боронив Україну від російської агресії у складі стрілецької роти, виконуючи бойові завдання як навідник кулеметного відділення. Його життя трагічно обірвалося 2 травня 2025 року під час бойових дій у Куп’янському районі Харківської області.

Олег Шинкар народився 1991 року, проживав у селі Лютинськ Дубровицької громади. Служив у механізованому підрозділі. На жаль, військовий помер 2 травня 2025 року під час виконання службових обов’язків на Донеччині.

Жителі Млинівської громади попрощалися із Олегом Драганчуком. Чоловік народився у 1969 році, проживав у селі Терешів. Воїн мужньо захищав Україну від російських окупантів. У війську Олег Драганчук служив гранатометником піхотного відділення піхотної роти стрілецького батальйону, був старшим сержантом. На жаль, життя воїна обірвалося внаслідок важкої хвороби в обласній лікарні 4 травня 2025 року. Поховали захисника на місцевому кладовищі.

Щирі співчуття рідним та близьким воїнів. Вічна та світла памʼять захисникам!