У 20 — на війні, у 23 — бойовий медик: історія Олександра з Рівненщини

12 серпня світ відзначає День молоді. Це історія про покоління українського юнацтва, якому довелося дуже швидко стати дорослим і сильним. Про тих, хто тримає стрій, рятує побратимів і тримає над нами небо. Українська молодь сьогодні вражає своєю силою, мужністю та здатністю брати на себе відповідальність, яку інколи важко уявити навіть дорослим.  Про тих, хто попри юний вік уже має за плечима роки війни, поранення, важкі бойові завдання і врятовані життя.

Ця історія про юнака Олександра, який  поповнив лави ЗСУ у 20 років.  

До повномасштабної війни його життя було зовсім іншим. Він навчався у Рівненській гуманітарній гімназії, 2018 - 2022 рік - Олександр студент   автотранспортного коледжу, після того навчання у Національному університеті водного господарства та природокористування.

Для мами Сашко був надійним помічником, для молодших – "старшим" братом, для дідуся – улюбленим онуком.  З п'яти років хлопець займався бальними танцями, а згодом захопився автомеханікою.

А потім прийшла війна.

У 2022 році Олександр доєднався до добровольчого формування територіальної громади Рівного. А вже наступного року підписав контракт і став військовослужбовцем Десантно-штурмових військ. Пройшов військову підготовку у Великій Британії.

Відтоді його життя – це фронт і найгарячіші напрямки. Спочатку він був штурмовиком, нині – старший бойовий медик роти у званні молодшого сержанта.

За час служби Олександр тричі був поранений.

Перше - отримав на Харківщині. Будучи травмованим, виводив поранених до місця евакуації, а тяжко скаліченого побратима допомагав виносити.   

Друге - отримав у  2024 році під Торецьком. На той час він уже виконував завдання з евакуації як командир групи. Попри поранення всіх військовослужбовців – більшість дісталися місця порятунку.  

Втретє - біля Покровська.

Попри бойовий досвід, Олександр продовжує вчитися. За час служби він пройшов підготовку для сержантів, навчання для медиків взводів, курси операторів БПЛА.

Він і далі залишається на фронті. Має низку нагород. З міркувань безпеки ми не називаємо його позивного та штурмову бригаду, де він служить, але робимо акцент на його віці.

«Вважаю моєю метою та багатьох мільйонів українців – допомагати знищенню ворога, при якомога менших втратах наших бійців. Перемога України – головна мотивація продовжувати боротьбу. Доки ворог не буде знищений – боротьба триватиме. Порада для молоді – працюйте задля захисту, збереження цілісності, незалежності, традицій та розбудови нашої Неньки – України. Любіть Україну і поважайте батьків», - звернувся Олександр до однолітків у День молоді.

До слова, батько нашого юного захисника теж вже кілька років на фронті боронить  державу. Але це вже зовсім інша історія.

І на завершення юнак процитував Степана Бандеру: «Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовість допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою».