09.00 - хвилина мовчання...

На Рівненщині попрощались із шістьма захисниками - Сергієм Босюком із Сарненщини, Василем Коткудаком із Козинської громади, Іваном Тимофіюком з Бокіймівської ТГ, Романом Задарієм із Кореччини, Петром Лежавським зі Шпанівської ТГ та Олександром Галагузом із Березнівщини.

Сергій Босюк проживав у селі Любиковичі Сарненської громади. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну чоловік пішов захищати кордони рідної країни. На жаль, 21 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області Сергій загинув.

Василь Коткудак народився у 1993 році та проживав у селі Савчуки Козинської громади. Чоловік мужньо захищав Батьківщину від російських окупантів. На жаль, воїн загинув 2 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. 

Іван Тимофіюк народився 1972 року та проживав у селі Хорупань Бокіймівської громади. Воїна вважали зниклим безвісти, але, на жаль, згодом підтвердилась його загибель. Іван віддав своє життя за волю України. Чоловік загинув при виконанні бойового завдання 22 жовтня 2024 року.

Роман Задарій народився 1993 року у селі Сторожів, що на Кореччині. Навчався у Вищому професійному училищі № 24, де здобув фах «Муляра-штукатура-плиточника». У 2010 році Роман був призваний на строкову службу та отримав звання молодшого сержанта. Після завершення служби воїн повернувся до цивільного життя та працював за фахом. 8 березня 2022 року Роман став на захист державних кордонів України. Брав участь у боях за Бахмут, де зазнав важкого поранення. Після тривалої реабілітації воїн знову повернувся до бойових дій. 10 жовтня 2024 року захисник загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

Петро Лежавський народився 1984 року у селі Шпанів. Торік 22 листопада приєднався до лав Збройних сил України. Чоловік був не лише відважним бійцем, а й надійним побратимом, хорошим другом, надійною людиною. 29 квітня 2025 року Петро загинув внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання у Донецькій області. 

Олександр Галагуз народився 1968 року в Березному. Навчався у середній школі № 1. Згодом здобув фах радіотелефоніста у місті Рівне. До повномасштабного вторгнення працював за фахом. Рідні та друзі згадують його як світлу, добру, відкриту та чуйну людину, яка завжди підтримувала інших і ніколи не залишалася осторонь. Олександр любив займатися спортом, зокрема футболом, і часто проводив час на риболовлі. У березні 2024 року Олександр Галагуз став на захист кордонів України.  8 липня 2024 року воїн загинув, виконуючи бойове завдання на Харківському напрямку. Тривалий час вважався зниклим безвісти. В Олександра залишилися дружина, дві доньки та рідний брат. 

Низько схиляємо голови у скорботі. Вічна пам'ять та слава захисникам!