На Рівненщині в останню дорогу провели сімох захисників: Андрія Ярошика, Валентина Кучера, Павла Іллюка, Юрія Шеремету, Миколу Назарчука,  Михайла Раба та Володимира Повара.

Андрій Ярошик народився у селі Деражне на Костопільщині. Освіту здобував у Рокитнівському медичному училищі та Рівненському державному гуманітарному університеті. Із перших днів повномасштабної війни Андрій добровольцем пішов захищати Україну. Служив на Миколаївщині та Херсонщині, був водієм групи, яка евакуювала поранених. 48-річний солдат загинув від кулі снайпера 12 грудня на Донеччині поблизу Бахмута. Вчора з воїном попрощалися на головному майдані Рівного, поховали Героя у Бармаках.

44-річний штаб-сержант Валентин Кучер проживав у селі Колоденка Корнинської громади, до війни працював медиком у Рівному. Бойовий медик загинув 20 грудня поблизу населеного пункту Озарянівка Бахмутського району. У загиблого Героя залишилася дружина та двоє дітей. Поховали воїна в Колоденці.

28-річний Павло Іллюк з Корнина загинув 20 грудня  під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, захищаючи незалежність та суверенітет України. Воїн отримав осколкове поранення, несумісне з життям. У загиблого військовослужбовця залишилися батьки та сестра. Поховали Героя у Корнині.

Жителі Антонівської громади попрощалися із захисником України Юрієм Шереметом. Загинув воїн у Донецькій області під час виконання бойового завдання. 48-річний житель села Нетреба був  учасником АТО, а з початком повномасштабної війни  вступив до лав Збройних Сил України. У Героя залишилися дві сестри. Поховали захисника на кладовищі в рідному селі.

Вчора жителі Сарненської громади попрощалися із воїном Миколою Назарчуком. Захисник народився та виріс у селі Любиковичі. 29-річний лейтенант ЗСУ  захищав Батьківщину ще з квітня. 19 грудня життя Героя обірвалося… Без батька залишилися двоє дітей, меншому виповнилося  пів року.

У Крупецькій громаді провели в останню дорогу Михайла Раба. Воїн загинув при виконанні бойового завдання поблизу Кліщіївки Бахмутського району на Донеччині. Йому назавжди буде 23 роки… У Михайла залишилися батьки та старший брат.

25 грудня у Варковицькій громаді провели в останню дорогу військовослужбовця Володимира Повара. Він у перші дні повномасштабного вторгнення став на захист нашої держави. Зупинилося серце воїна 23 грудня. Поховали Володимира у рідному селі Сатиїв.

Щирі співчуття родинам Героїв!

Завжди будемо пам’ятати мужність і подвиг українських захисників!