Як це — у 21 рік очолювати підрозділ саперів: історія військовослужбовця з Рівненщини

Усі його підлеглі старші за нього. У кожного — свій бойовий досвід, власні уроки війни та пройдені випробування. Але саме йому довірено командування інженерно-саперним підрозділом 808 Дністровська окрема бригада підтримки 

Назар на псевдо “Араміс” мріяв стати військовим інженером ще зі школи. Для цього вступив до Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультет інженерних військ. Так він став першим офіцером у своїй родині з Рівного.

Після випуску лейтенант очолив інженерно-саперний взвод. За рік служби здобув бойовий досвід на Сумщині та Херсонщині, а сьогодні командує вже ротою на Запорізькому напрямку. Каже, що перші справжні уроки війни отримав саме від своїх підлеглих — військовослужбовців, які ще під час його навчання вже виконували бойові завдання на найскладніших ділянках фронту.

“Командир не може знати всього. Треба слухати підлеглих”, — розповідає старший лейтенант.

Наразі його підрозділ працює із сучасними системами дистанційного мінування та безпілотними технологіями. Бойова практика постійно формує нові вимоги до техніки та боєприпасів. Саме завдяки зворотному зв'язку удосконалюються засоби ураження та безпілотні системи, які сьогодні використовують українські захисники з районі виконання бойових завдань. Новаторський підхід, ініціативність і прагнення до вдосконалення дозволяють системно підвищувати ефективність вогневого ураження противника. Втім, головною запорукою успіху Назар вважає не техніку, а людей.

“Сапер має бути не лише хоробрим, а й дуже уважним. Помилки тут не пробачаються. Постійне навчання і розуміння небезпеки рятують життя”, — переконаний офіцер.

Командування Сил підтримки Збройних Сил України