Майже 35 тисяч внутрішніх переселенців знайшли тимчасовий прихисток у Рівненській області. Ольга із сином з міста Ірпінь – одні з тих, кому вдалося вирватися з-під обстрілів та дістатися на Рівненщину.

Жінка розповідає, що її рідне місто фактично стало відрізаним від цивілізаційних благ. І через постійні обстріли Ольга із сином 12 днів провели в погребі. Зрештою, поклавши всю надію на Бога, вона вирішила евакуюватися з Ірпеня. Жінка розповідає свою історію:

«Спочатку нам не вдалося сісти на евакуаційний потяг. Потім виявилося, що останній автобусний рейс, який організовували місцеві віряни, вже поїхав. Тому вирішили долати шлях пішки. Разом із сином перейшли вже відомий усім зруйнований ірпінський міст…».

Каже, дивом дісталися на Рівненщину. В обласному центрі незвично тихо. Час від часу їх з сином підіймає з ліжка сирена повітряної тривоги, на яку Ольга закликає завжди реагувати. 

Вдячна усім – військовим, волонтерам, місцевій владі Ірпеня, яка досі робить все можливе для того, аби врятувати людей. А Рівненщині – за гостинність.

Сьогодні Ольга мріє про те, аби ще раз ключами відчинити домівку, яку, сподівається, ще не зруйнував ворожий снаряд. 

Чи вибачить росію? «Ціна для прощення – занадто дорога», – відрізає жінка словами так, як відрізали Ірпінь від життя.