За даними ВООЗ, близько 300 мільйонів людей в світі страждає від порушень зору, з них майже 40 мільйонів незрячі. Щорічно кількість таких людей зростає на 1-2 млн осіб, адже що п’ять секунд втрачає зір один дорослий, а кожну хвилину – 1 дитина.
В Україні точної офіційної статистики щодо кількості людей з порушеннями зору немає, за неофіційними даними, – це приблизно 100 тисяч людей, з них понад 10 тисяч – діти. До речі, для України проблема дитячої сліпоти і порушення зору є вкрай актуальною, адже займає 4 місце серед основних причин інвалідності дітей.
Не забуваємо, що мова формує наше ставлення до інших. Коли ми говоримо про будь-яку людину, ми маємо пам’ятати основний принцип безбар’єрної мови - спершу ми називаємо людину, а вже потім її особливості (якщо їх потрібно згадати). Сьогодні поговоримо, як коректно звертатися до людини, яка через певні обставини має порушення зору.
• Людина з порушеннями зору
• Людина з повною або частковою втратою зору
• Незряча людина
• Сліпий
• Підсліпуватий
• Людина з вадами зору
Термін «сліпий» досі можна зустріти навіть в офіційних документах, але цей термін знецінює людину. Це слово - наче тавро, що зводить особистість лише до однієї риси. До того ж, у мові воно часто використовується як синонім до «неспроможності помічати очевидне» — наприклад, «сліпа випадковість» чи «сліпа довіра». Тож такий вислів має додатковий негативний відтінок.
Коли ж ми говоримо «незряча людина», то не принижуємо, а описуємо стан без оцінки. Це дає можливість сприймати людину не через призму обмеження, а як рівноправного члена суспільства.