«Майдан»: коли досвід — це не просто роки, а відповідальність
Позивний «Майдан» він отримав не за події — а за місце, де народився: невелике село Майдан, що на Рівненщині. Та символіка вийшла промовистою — бо у кожній його фразі чути внутрішню основу, спокійну впевненість й глибоке розуміння, заради чого він на цій війні.
«Прийшов у 2 батальйон 104-ої бригади Сил ТрО ЗСУ "Горинь" добровольцем. До того служив в АТО, у 2015–2016 роках. Тепер знову — бо треба. Бо хто, як не ми?»
Віталій має за плечима службу в комендантському батальйоні, блокпости, бойові чергування на передовій, евакуацію техніки, матеріально-технічне забезпечення та підготовку молодих бійців. Пройшов Мирноград, Покровськ, Донецький напрямок — ті місця, де спокою не було жодного дня. Каже просто: «Тоді вчився, тепер навчаю інших». Нині передає новобранцям досвід здобутий у найгарячіших напрямках.
«Головне — вчитися. І не лише стріляти. Розуміти, як діяти, коли страшно, коли немає часу думати. Я стараюся передати хлопцям те, що мені колись передали старші».
Рік на Донецькому напрямку навчив найважливішого — що тримає не зброя, а люди.
«Виживали завдяки дружбі. Один за одного, як за себе. Ділилися останнім — водою, їжею, словом підтримки. Без цього — ніяка армія не вистоїть».
Йому 46. Вдома — двоє синів, дорослих, самостійних. Старший — механік, менший — у Польщі.
«Я завжди казав їм: живіть, працюйте, будуйте. Війна — не місце для кожного. Але якщо прийде час — кожен зробить свій вибір».
Після втрати дружини Віталій сам виховував синів, тому добре знає, що таке відповідальність і що значить берегти життя.
«Мрію дочекатися онуків. Тримаюся, щоб дожити до того дня, коли зможу взяти їх на руки. Хай живуть уже в мирній країні».
Для молодих військових його порада проста й вартісна: «Вчіться. Тяжко в навчанні — легко в бою. Переймайте досвід старших. Бо тут помилки дорого коштують».
А цивільним — слова, що лунають з глибини окопів: «Бережіть дітей. Бережіть один одного. І пам’ятайте — ми тут не просто так. Щоб ви жили під мирним небом і щоб Україна стояла».
