18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу — однієї з найтрагічніших сторінок нашої спільної історії. Саме цього дня у 1944 році радянський тоталітарний режим розпочав масову депортацію кримських татар із їхньої історичної батьківщини — Криму. Цей злочин став цілеспрямованою спробою знищення кримських татар як корінного народу, позбавлення їх дому, мови, культури, історичної пам’яті та права на майбутнє.
Операція з депортації розпочалася на світанку 18 травня 1944 року. Тисячі людей — переважно жінки, діти та літні люди — були силоміць вивезені з власних домівок. На збори давали лічені хвилини. Людей завантажували у товарні вагони, не пристосовані для перевезення людей, без достатньої кількості їжі, води та медичної допомоги. Для багатьох ця дорога стала останньою: тисячі кримських татар загинули ще під час примусового переселення, а десятки тисяч — у перші роки вигнання через голод, хвороби та нелюдські умови життя.
Масова депортація супроводжувалася не лише фізичним винищенням людей, а й знищенням матеріальної та духовної спадщини народу. Радянська влада ліквідувала школи, бібліотеки, музеї, театри, руйнувала кладовища, мечеті, змінювала кримськотатарські назви міст і сіл, намагаючись стерти саму присутність кримських татар у Криму. Це була спроба викреслити цілий народ із його власної історії.
Попри десятиліття вигнання, репресій і заборон, кримськотатарський народ не припинив боротьбу за право повернутися додому. Упродовж десятиліть кримські татари виборювали можливість повернення до Криму, відновлювали свої громади, мову, традиції, культуру та державницькі інституції. Масове повернення на історичну батьківщину розпочалося наприкінці 1980-х років, а вже в незалежній Україні кримськотатарський народ отримав можливість відкрито говорити про пережиту трагедію та відновлювати справедливість.
Проте сьогодні росія продовжує здійснювати системні практики, що спрямовані на знищення кримських татар, які незгодні з окупацією Кримського півострова та засуджують злочинні дії країни-окупантки. Руйнування культурних та історичних пам’яток корінного народу України, затримання та переслідування людей, обшуки в будинках, переписування історії, погрози та тиск, незаконна мобілізація до лав російської армії — та реальність, яку створила росія на території Кримського півострова з 2014 року.
Сьогодні пам’ять про жертв геноциду кримськотатарського народу є не лише даниною минулому. Це наш моральний обов’язок перед тими, хто пережив трагедію, і перед майбутніми поколіннями. Це нагадування про ціну людської байдужості та про те, що злочини тоталітаризму не мають бути забутими.
Україна пам’ятає. Україна підтримує кримськотатарський народ у його боротьбі за права, свободу та повернення справедливості. Ми разом відстоюємо право кожного народу жити на своїй землі, зберігати свою ідентичність і бути вільним.
Щоб осмислити масштаби трагедії, зрозуміти її причини, наслідки та значення для сьогодення — пропонуємо ознайомитися з історичною довідкою, підготовленою Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим.