РІВНЕНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

На головну

Уряд України Мапа сайту

Всі матеріали на веб-сторінці розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0International

 

33001, м. Рівне, вул. Соборна, 195, тел./факс: (0362) 63-60-91, Е-mail: rivnenskarda@rv.gov.ua

 
 квітня 2019 
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
Пошук
Розширений пошук»
 

 

 
Міжнародне законодавство щодо захисту біженців


Міжнародне законодавство щодо захисту біженців

 

Війни між державами й конфлікти не міжнародного характеру, політичні переслідування спричиняють до страждань невинних осіб, які опиняються в безправному становищі. Ці негативні наслідки сприяли виникненню необхідності врегулювання правового статусу біженців.

Процес розробки міжнародного законодавства, конвенцій та інструкцій щодо захисту біженців розпочався на початку XX століття за ініціативи Ліги Націй.  Його результатом стало ухвалення 28 липня 1951 року спеціальною конференцією ООН Конвенції про статус біженців, яка діє дотепер.

Конвенція чітко визначає, хто є біженцем і які види юридичного захисту, іншої допомоги та соціальних прав він чи вона повинні отримувати від держав, що приєдналися до документу. Конвенція передбачає умови надання статусу біженця, обсяг  прав тощо. Крім того, вона закріплює умови, за яких статус біженця не надається.

Враховуючи зростаючу актуальність проблеми біженців, 31 січня 1967 року був прийнятий Протокол, який уточнив поняття “біженець” і розповсюдив дію Конвенції 1951 року на всі держави, які брали в ній участь. Крім того, всі держави зобов’язалися здійснювати співробітництво з спеціально створеним органом ООН – Верховним комісаром у справах біженців і надавати йому інформацію про стан біженців, законодавства щодо біженців, а також дані про виконання Конвенції 1951 року.

Стаття 1 Конвенції визначає біженця, як особу, яка знаходиться поза межами рідної країни внаслідок добре обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування через свою расу, релігію, національність, приналежність до певної соціальної групи або політичні погляди, і не може або не бажає скористатися захистом своєї країни чи повернутися туди через такі побоювання?.

Конвенція 1951 року  тлумачить зміст терміна «біженець», викладає права біженця, у тому числі такі, як свобода віросповідання та пересування, право на працю, освіту та доступність проїзних документів. Водночас Конвенція визначає обов’язки біженця щодо уряду, який його приймає. Ключовим положенням передбачено, що біженці не можуть бути повернуті або вислані до країни, у якій він чи вона побоюються переслідувань.

У Конвенції визначено людей чи групи людей, які не підпадають під її дію,  зокрема:

а) особам, які скоїли злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності;

б) скоїли тяжкий злочин неполітичного характеру за межами держави, яка надала їм притулок і до того, як вони були допущені в цю державу в статусі біженця;

 в) винні в скоєнні діянь, які суперечать цілям і принципам ООН.

Протокол 1967 року  усуває географічні та часові обмеження, встановлені у початковій Конвенції, за якими переважно європейці, які брали участь у подіях перед 1 січня 1951 року, могли звернутися по статус біженця.

Уряди, які  приймають біженців, у першу чергу відповідають за їх захист . 143 країни, що приєдналися до Конвенції чи Протоколу, зобов’язані дотримуватись її положень.

Від біженців вимагається поважати закони і правила країни їх притулку.

Конвенція не передбачає автоматичного чи постійного захисту. Можуть бути ситуації, коли біженці назавжди інтегруються у країні притулку. Особа також може перестати бути біженцем, коли зникають підстави для її статусу біженця.

Держави іноді надають тимчасовий захист у випадках несподіваних масових потоків людей і коли їхні звичайні системи притулку неспроможні прийняти таку кількість. За таких обставин люди можуть бути швидко прийняті у безпечних країнах, але без жодних гарантій постійного притулку.

         Конвенція та Протокол пропонують не більш ніж загальні правові рамки, в яких держави можуть розбудовувати власну політику стосовно біженців.

Україна приєдналася до Конвенції про статус біженців і Протоколу щодо статусу біженців 10.01.2002 року. У 1996 році укладено Угоду між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців, якою визначаються умови співпраці цих структур, а також передбачається відкриття представництва УВКБ в Україні з метою надання міжнародного захисту та гуманітарної допомоги біженцям та іншим особам, які належать до його компетенції.

В Україні правовий статус біженців регулювався Законом України «Про біженців» від 21 червня 2001року, який втратив чинність у зв'язку з прийняттям 8 липня 2011 року Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Цей Закон визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні.




Реєстрація
Логін
Пароль
Реєстрація
Опитування


 

 

   

 

 

 

  

 

Запитання | Адміністратор
Інформаційний супровід: pressa1@rv.gov.ua Тех. підтримка: forweb@rv.gov.ua  ©  Рівненська обласна державна адміністрація
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

_________________________

ОГОЛОШЕННЯ

 

Обласний конкурс проектів розвитку територіальних громад на 2019 рік

 

Порядок використання коштів, передбачених в обласному бюджеті, на часткове відшкодування відсоткових ставок за кредитами (позиками) банків, що надаються на реалізацію проектів суб’єктів малого і середнього підприємництва

 

До уваги надавачів послуг за спожиті енергоносії та надані житлово-комунальні послуги

 

Об’єкти бюджетної сфери, які потребують здійснення енергоефективних заходів із залученням механізму енергосервісу та інвесторів

 

Оголошення для органів місцевого самоврядування щодо розрахунку середньозважених тарифів на тепло!