Рівненська обласна державна адміністрація 

На головну

33028, м. Рівне, м-н Просвіти, 1, тел.:(0362)264788, факс:(0362)260835, e-mail: roda@rv.gov.ua                          English version. Англійська версія

 
 грудня 2018 
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
Пошук
Розширений пошук»
 

 

 

 

 

 

 

Державна система електронних звернень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 
 

 
“Гурби, ви наша доля кривава, ви гірка пам’ять свята...” (до 63-ї річниці Гурбенської трагедії)


“Гурби, ви наша доля кривава, ви гірка пам’ять свята...” (до 63-ї річниці Гурбенської трагедії)

Історія України – це історія боротьби її народу за незалежність. Найчіткіше і наймасовіше прагнення українців створити власну державу проявилося в минулому ХХ столітті. Врешті 24 серпня 1991 року цього вдалося досягнути, і на карті світу постала нова держава. Проте й через десятиліття після цієї події про героїчну боротьбу українців дуже мало знають не тільки в світі, але й у межах самої України. Маловідомі сторінки національно-визвольних змагань варті того, щоб про них знав український народ, адже  зараз як ніколи потрібно віднайти те, що дозволить нам з гордістю говорити про наш український рід. І передусім це – героїзм та звитяга українських борців за свободу, і зокрема – бойові звершення воїнів УПА, які боролися одночасно з двома найстрашнішими імперіями в історії ХХ століття. 

Цього року минає 63 роки з часу найбільшого та найтривалішого за своїми масштабами бою Української Повстанської Армії з військами НКВД – Гурбенського бою. Відбувся він у квітні 1944 року на межі сучасних Рівненської (Здолбунівського, Дубенського та Острозького районів) та Тернопільської (Кременеччина та Шумщина) областей.
У цей час радянсько-німецький фронт вже перекинувся на захід і зупинився під Бродами. У тилу радянської армії опинилися значні з’єднання УПА, які до цього вели кровопролитну боротьбу з німецько-фашистськими окупантами. Тисячі боїв відбулися тільки на теренах Волині, в яких повстанці завдали ворогові матеріальних та людських втрат.
Щоб збільшити чисельність свого війська, радянська влада та керівництво УПА проводили мобілізацію населення. Як повідомляє звіт секретаря Ровенського обкому КПбУ В.Бегми від 1 березня 1944 р. в районах Рівненської області розпочато мобілізацію військовозобов’язаних до лав Червоної Армії і на мобілізаційні пункти вже відправлено 10 тис. чоловік. Та в деяких районах, за словами В.Бегми, через намагання українських націоналістів зірвати мобілізаційні заходи, ситуація вийшла з-під контролю. “...на противагу мобілізації, яку провадять військкомати, оунівцями проводиться “мобілізація” всього чоловічого населення у загони УПА, що діє на території Рівненської області. Мізоцьким райвійськкоматом була оголошена мобілізація військовозобов’язаних по на¬селених пунктах Мізоч, Білашів і Дермань. Дізнавшись про це бандерівці вислали в ці села озброєні групи, котрі оголосили населенню, що “мобілізація в червону армію припинена” і провели “мобілізацію” всього чоловічого і частково жіночого населення у загони УПА”. Всі чоловіки виводилися у більші лісові масиви, де частково вчились та озбро¬ювалися. Таким чином УПА зберігала за собою мобілі¬заційні резерви.
Станом на 20 берез¬ня 1944 р. на радянсько-німецький фронт уже було мобілізовано 35 тис. чоловік. Плани комуністів були досить далекоглядними: відправити усе чоловіче населення на фронт, тим самим позбавивши УПА резервів, мережі зв’язку та розвідки, яка складалася саме з цивільних людей.
Так, у Здолбунівському районі мобілізаційними органами більшовицької влади вручено 2193 повістки, а на призовний пункт з’явилось всього 1280 чоловік, решта – 913 ухилились від призову. Відправити цих людей на фронт було вирішено 5 березня 1944 р., та на відправку з’явилось всього 190 чоловік. Зі звіту обкому КПбУ: “З огляду на те, що особи злісно ухиляються від мобілізації в армію, нашими місцевими органами влади проводиться примусова мобілізація чоловічого населення... Таким чином станом на 15 березня 1944 р. всього відправлено в армію добровільно 190 і примусово 270, разом 460”. Подібна ситуація спостерігалась у Мізоцькому (тепер – Здолбунівському) та Острозькому районах.
Отже, перед про¬стим селянином постав вибір: йти на мобілізацію до радянських частин і загинути у першому ж бою, адже новобранців кидали в наступ неозброєними і ненавченими, чи долучитися до “лісової армії”.
Не все так добре виглядало і з мобілізацією до лав УПА. Іноді вона прово¬дилась без належного забезпечення зброєю, харчами, спорядженням і без ведення належної розвідки за пересуванням ворожих сил, що нара¬жало новомобілізованих на серйозну небезпеку потрапити в засідку чи бути розбитими на марші. Як свідчать документи та спогади, – мобілізація набу¬ла в той час масового характеру. Колишні чоти ставали сотнями, сотні розростались до куренів, а курені об’єднувалися у з’єднання силою 3-4-ох куренів.
Саме у квітні 1944 року командування південної групи УПА виділило значну кількість відділів на формування з’єднання УПА-Південь під назвою “Холодний Яр”. Після переходу фронту на захід, з’єднання УПА-Південь опинилося в лісових масивах на півдні сучасної Рівненської – півночі Тернопільської і Хмельницької областей. Там сконцентрувалося до 4 тис. бійців УПА-Південь і ще близько 1,5 – 2 тис. новомобілізованих, щойно призваних до УПА бійців, які були неозброєними та непідготовленими до бойових дій. Крім того, в лісах була велика кількість біженців – селян, які тікали від фронту та переховувалися у великих лісових масивах.

Бій. Судячи зі звітів, які зараз є доступними історикам, радянські війська розраховували оточити групу УПА-Південь в лісах на території Кременецького, Шумського, Мізоцького районів – для того, щоб її повністю ліквідувати.
З початку квітня війська НКВС почали оточувати відділ південної групи УПА-Північ (Військова округа “Богун” під командою Петра Олійника – “Енея”) та з’єднання УПА-Південь під командуванням Василя Кука – “Леміша”.
Загалом сили повстанців разом з мобілізованими неозброєними селянами становили неповних 5 тис. бійців. Чисельність бойових відділів не перевищувала 3 – 3,5 тис. вояків у складі куренів “Сторчака”, “Мамая”, “Вира” або “Докса”, “Непитайла”, “Бувалого”, “Довбенка”, “Залізняка” і сотень “Панька”, “Яструба”, “Андрія”, чоти “Чорногори” і відділу охорони штабу під командуванням “Гармаша”. В арсеналі південної групи УПА було 2 батареї гармат різних систем і кілька мінометних ланок, окремі курені мали на озброєнні ПТР.
Сили Внутрішніх військ НКВС виглядали значно серйозніше, за різними даними –  від 20 до 35 тис. чоловік. Сюди входили 4 бригади, частини Червоної Армії, авіація, бронепоїзди, 15 легких танків, полк кінноти. Літаки використовувалися для розвідки, аби виявити більші скупчення підрозділів УПА.
Отже, порівняно з кількістю бійців УПА, сили внутрішніх військ НКВС мали семикрат¬ну перевагу.

Наступ розпочався 21 квітня. Удари наносилися з півночі, сходу та півдня. Вранці 23 квітня радянські війська, озброєні гарматами, танками та літаками, зайняли позиції навколо гурбенських лісів по лінії Обгів-Острог-Шумськ-Крем’янець. У підлісних селах Антонівці, Андрушівці, Обгів відбулися запеклі бої,  внаслідок чого відділи УПА змушені були відступити, зайнявши оборонні позиції вздовж лінії: Майданські гори-Гурби-Мости-Святе-Мощаниця-Обгів.
Наступного ранку почався генеральний наступ радянських військ. Найбільший удар припав на північно-східний відтинок оборони (Мости-Будки-Хінівка-Гурби), що його займав курінь Сторчака. Після сильного гранатометного і гарматного вогню радянські війська кинулися в атаку. Сторчанівці підпустили ворога на 150 метрів й засипали вогнем кулеметів, мінометів та гармат. Не витримавши вогневого шквалу, ворог панічно втік. Перший наступ було відбито.
Після короткої перерви радянські війська за допомогою танків, піхоти та кавалерії почали нову атаку вже на усіх відтинках повстанчої оборони. Відтинок командира Яструба, не витримавши натиску, почав відсту¬пати, при цьому не маючи змоги повідомити бійців “Сторчака”. Слід за “яструбцями” почали відступати й відділи “Залізняка”, які були запасною лінією ”сторчанівців”. Внаслідок чого ворог прорвався на південний відтинок та оточив бійців “Сторчака”. Ось як описує події учасник гурбенських боїв майор Костенко: “Вони, сторчанівці, бачать, що прорватись вже неможливо і рішають якнайдовше відтягувати сили ворога на себе, щоб друга лінія мала час зорієнтуватись і стати до бою, рішають битись до загину і своєю кров’ю перегородити шлях ворогові до наших позицій”. Тут у нерівному бою загинули курінний Сторчан, четверо старшин та 60 повстанців.
Тим часом повстанцями було створено другу лінію оборони. Зі звіту про перебіг бою учасника бою начальника оперативного відділу – майора Миколи Свистуна (“Ясеня”): “Щоб забезпечити південну сторону, перекинув я сот. Андрія з півн.-зах. сторони на південь, на Гурб. Гору (год. 11), які геройські держалися до 18 год., коли більшовикам удалося висунути їх танками зі свого становища. Тут оборонні становища скріпили к-р Довбенко, Бува¬лий, Балабан. В цей час, коли окружені “сторчанівці” боролися, я підготовляв контрнаступ з півночі, що мав виконати кур. Доксу, але на зайняте к-ром Доксом становище не було кого дати. Своїх відділів не міг я зірвати зі становища, бо ворог наступав зі всіх сторін...”. Бій тривав на всіх відтинках оборони і тільки ввечері радянським військам удалося оточити понад 1,5 тис. повстанців у так званий “гурбенський котел” та захопити  Гурбенську Гору.
Під умілим керівництвом командира Василя Кука, бійці УПА почали в трьох напрямах прориватися до Дерманського лісу. Ціною неймовірних зусиль та втрат, передусім серед неозброєних і цивільних мешканців з навколишніх сіл, повстанці витримали натиск ворога й зуміли прорвати “мертве” кільце оточення. Курені “Довбенка” та “Бувалого” відійшли в Суразькі ліси; курінь Мамая прорвався на північ і перейшов залізничний шлях Здолбунів-Шепетівка; відділи “Ясеня” і “Дока” пішли у напрямі на Клевань.
І хоча радянські війська відтіснили відділи УПА з лісового масиву, вони так і не змогли досягнути своєї основної мети – ліквідувати оточені групи УПА. Повстанці не лише дали бій досвідченим регулярним частинам Червоної армії та НКВС, гідний подиву та слави українських традицій боротьби часів гетьмана Богдана Хмельницького, але й зберегли основні збройні сили. Командири частин УПА-Північ та УПА-Південь зуміли врятувати найбільш досвідчений елемент повстанської армії, вивівши його з “Гурбенського котла” й двома великими групами з боями пройти сотні кілометрів однією колоною аж до Полісся, іншою – в напрямку Сходу. Цими битвою та рейдом було вписано абсолютно нову сторінку в Історії Української Держави. Сторінку звитяги, боротьби та жертовності простих українських чоловіків, жінок, юнацтва. Це був цілий розділ в Історії Подвигу не якихось диво-богатирів, а звичайних українських селян і мешканців міст.

Питання втрат й досі залишається дискусійним, тому що обидві сторони подають абсолютно різні дані. Так, у звіті ВВ НКВС йдеться про те, що “в районі лісів Крем’янеччини від 21 до 28 квітня 1944 року ліквідовано 1076 вояків УПА, власні втрати – 11 вбито, 46 поранених”. Повстанські ж джерела подають кардинально протилежну картину. Командир південної групи УПА-Північ Петро Олійник (“Еней”) у загальному огляді бойових дій за І півріччя 1944-го року подає, що “в тих боях вбито понад 990 більшовиків і понад 900 ранено. Наші втрати – 150 вбитих і 60 ранених. Виведено з ладу 4-5 ворожих танків”. Така серйозна розбіжність кількісних даних про втрати засвідчує те, що війська НКВС намагались перевищити втрати УПА, а керівництво повстанців замовчало втрати серед новомобілізованих.
 
Ховали тіла повстанців селяни із сусідніх сіл вночі, таємно. Могили позначали гіллям та камінням, а на Великдень та на Провідну неділю приносили туди крашанки та висаджували барвінок. Згодом на могилах повстанців було поставлено хрести та збудовано капличку.

Минуло більш як півстоліття. Нині в урочищі Гурби побудовано чоловічий Свято-Воскресенський монастир, де щороку вшановують пам’ять полеглих у гурбенських лісах воїнів, які віддали своє життя за свободу та незалежність України.
На одному з хрестів, встановленому на могилах загиблих повстанців, викарбувані слова пісні: „Спіть, хлопці, спіть... Про долю-волю України сніть...!”

Ви воювали як могли і вміли
Життя за Україну віддали,
Зберегти волю ви не мали сили,
Зате безсмертя вічне зберегли.

Гурби, Гурби, ви наша честь і слава
Гурби, Гурби, ви незабутні літа.
Гурби, Гурби, ви наша доля кривава.
Гурби, Гурби, ви гірка пам’ять свята.

У 2006 році відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації проведено пошукові роботи з метою виявлення місць невідомих повстанських поховань. 14 жовтня 2006 року відбулося урочисте закладання каменю та розпочато будівництво пантеону Героїв Гурбенського бою поблизу урочища Гурби Здолбунівського району.
10 квітня цього року, традиційно на третій день Пасхи, в урочищі Гурби відбулися заходи з нагоди вшанування пам’яті вояків УПА. Митрополитом Рівненським і Острозьким Євсевієм проведено у Свято-Воскресенському монастирі на Повстанських могилах святкову Божественну Літургію з нагоди храмового свята, на могилах повстанців – поминальну панахиду. Також відбулися мітинг-реквієм і концертна програма, присвячені пам’яті полеглих вояків УПА. Участь у заходах взяли народний депутат України Ю.Гнаткевич (БЮТ), перший заступник голови облдержадміністрації А.Жуковський, голова облради О.Данильчук, голова Здолбунівської райдержадміністрації С.Ніколіна, голова Здолбунівської райради В.Тимощук, депутати облради, представників облорганізацій політпартій, делегацій з Острозького, Дубенського районів Рівненщини та Шумського району Тернопільської області, громадськості (близько 3 тис.осіб).
18 травня в урочищі Гурби Здолбунівського району з метою відновлення історичної справедливості у відношенні до учасників українського національно-визвольного руху урочисто відкрито першу чергу Пантеону вояків УПА – героїв Гурбенського бою. Митрополитом Рівненським і Острозьким УПЦ КП Євсевієм проведено поминальну службу з вшанування пам’яті загиблих вояків УПА, чин перезахоронення останків 27-ми вояків УПА. Відбувся концерт-реквієм. Участь у заході взяли представники органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування Рівненської, Хмельницької, Тернопільської, Львівської, Волинської, Чернівецької областей, Світового Ювілейного оргкомітету з відзначення 100-річчя від дня народження Р.Шухевича та 65-ї річниці утворення УПА, релігійних конфесій УПЦ КП, УГКЦ, Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, Рівненської облорганізації Братства вояків ОУН-УПА ім. генерал-хорунжого К.Савура, Рівненської облорганізації ВОВ, Братства ветеранів ОУН-УПА Волинського краю ім. полковника К.Савура, Братства вояків ОУН-УПА Карпатського краю, громадсько-політичних організацій (НСНУ, НРУ, ВО „Батьківщина”, УНП, КУН, ВО „Свобода”), очевидці Гурбенського бою, громадськість (1 тис.осіб).




Реєстрація
Логін
Пароль
Реєстрація
Опитування

 

 

 

 

 

Антимонопольний комітет України



 

  Обласний центр зайнятості Центра надання адміністративних послуг у м.Рівному   Обласний центр гідрометеорології  Інформаційний портал Рівненщина


Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International

Інформаційний супровід: pressa1@rv.gov.ua Тех. підтримка: forweb@rv.gov.ua  ©  Рівненська обласна державна адміністрація

Версія для людей із вадами зору

         Версія для людей з вадами зору

 

 

АНОНСИ ПОДІЙ

ОГОЛОШЕННЯ

«Гаряча лінія» для суб'єктів підприємницької діяльності– (0362) 695 215

Гаряча лінія

РОБОТА «ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ» (0800500078) РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Офіційний портал публічних фінансів України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

http://www.rv.gov.ua/sitenew/data/upload/photo/baner05082014.gif 

 

ДО УВАГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗА ПРИЗОВОМ ПІД ЧАС МОБІЛІЗАЦІЇ

ОБОВ’ЯЗКИ, ПРАВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДАННЯ КОНТРАКТІВ З ГРОМАДЯНАМИ ТА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ, ЯКІ ПРИЙМАЮТЬСЯ НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ

Оголошення

 

 

 СБУ звертається до мешканців з проханням бути пильними...

Детальніше ...

 

СБУ проводить прийом громадян щодо звільнення полонених, заручників... Детальніше ...