«АКЦЕНТИ», РТБ, 28.10.2009 р.

(вед.) – Вітаю всіх глядачів телеканалу РТБ. Сьогодні ми розпочинаємо цикл програм, в яких будемо аналізувати останні найбільш важливі події, що стосуються як життя нашої держави загалом, так і проблем Рівненщини зокрема. Акценти буде розставляти голова Рівненської обласної державної адміністрації Віктор Матчук. Вітаю Вас!

(ВМ) – Вітаю вас!

(вед.) – Вікторе Йосиповичу, наша держава і всі мої співгромадяни стоїмо на порозі виборів Президента України. Щойно офіційно все стартувало, почалося висунення кандидатів, їхня реєстрація. Нині вже маємо більше десятка кандидатів – хтось дуже відомий виборцям, хтось менше, деякі прізвища взагалі нікому нічого не говорять. Цей процес буде тривати, однак зрозуміло, що всі найбільш потужні політичні гравці своє слово вже сказали. Останнім це зробив Віктор Ющенко, який заявив, що він буде вдруге балотуватися на посаду Президента України. Власне наскільки закономірним був такий крок Глави держави?

(ВМ) – На мою думку, по іншому взагалі бути не могло, тому що ті цілі і завдання, які ставилися в 2004 році, вони в повному обсязі не виконані. По-друге, не з’явилося жодного іншого кандидата в Президенти, який би сповідував цінності Віктора Ющенка. Я хочу, щоб Ви звернули увагу на те, яким чином зараз взагалі здійснюється виборча кампанія. Є всі кандидати, крім Віктора Ющенка, які змагаються між собою за те, хто запропонує найсолодшу цукерку виборцям. Хтось пропонує вищі соціальні стандарти, хтось говорить про підвищення пенсій, хтось знову повертається до питання відшкодування втрачених заощаджень в Ощадному банку, знову з’явились пропозиції про професійну армію, тобто відмови від призову. Вони всі топчуться на одному полі: у кого цукерка солодша, у кого – більша. Віктор Андрійович стоїть збоку цього всього процесу, тому що у нього інші пріоритети, у нього інші цінності, він говорить інше. Буде держава Україна нормальною, буде це держава дійсно українською, національною державою, яка буде самостійно розвиватись, буде йти в Європу, буде в колективній системі безпеки, буде тією державою, якою пріоритетом №1 буде маленький українець – маленький не тому, що він такий бідний, а тому, що це молодий українець, це дитинка, яка тільки народилася, – і українець, який вже знаходиться на пенсії, тобто країною, де будуть шанувати старість, де будуть пам’ятати свою історію, традиції і культуру, тоді буде все: і багатство, і нормальне заможне життя.

(вед.) – Отож, Вікторе Йосиповичу, офіційно кампанія стартувала 19 жовтня, хоча ми всі ще з літа бачили масу бігбордів всілякої вуличної агітації, телевізійних роликів, газетних публікацій. Власне чому Віктор Ющенко починає так пізно? На що розрахунок? Чому так все виходить?

(ВМ) – Мова йде не про розрахунок, мова йде про інші речі. Він діє згідно з чинним законодавством. Не він придумав цей Закон, але цей Закон діє в Україні, а Закон – він один для всіх і його повинні виконувати всі. Інша річ, що якщо для Президента України український Закон – це щось таке, через що переступити не можна, то для інших кандидатів в Президенти, виявляється, це такий нічого не вартий папірець, який для простих людей, для нас з вами це обов’язковий для виконання документ, а як для них, уже майже для небожителів, його можна виконувати, а можна і не виконувати – це вже як захочеться. Я би хотів, щоб люди і на це звернули увагу. Якщо кандидати в Президенти з такою «шаною» відносяться до чинного законодавства, то як же вони, якщо б хтось з них раптом став Президентом, якби він тоді відносився до цього законодавства? Мабуть, з ще меншою повагою. Але хочу звернути ще на один момент – виборча кампанія є дуже недешевою річчю. І хочу звернути вашу увагу, увагу наших телеглядачів на те, що є дуже немало грошей у багатьох сьогоднішніх кандидатів, вже зараз є, і вони би могли ці кошти витратити з більшою користю, як на мою думку, не на телевізійну і щитову рекламу, не на друк замовних статей в газетах, оскільки йде мова про десятки, сотні, а в окремих випадках і про мільярди гривень, і це на тому фоні, коли розповідають, наскільки в нас мало коштів, і тому зупиняється будівництво шкіл, в нас починаються проблеми з виплатою зарплат і пенсій. Тому акценти – для когось важливо, щоби держава була, а для когось важливо стати Президентом цієї держави будь-якою ціною.

(вед.) – Тим не менше, до дня, коли відбудеться голосування, залишається менше трьох місяців. Яким чином Віктор Ющенко збирається мобілізувати свій електорат? І хоча він сам заявляв, що не надто зважає на всілякі соціологічні опитування, тим не менше соціологія сьогодні грає не в його користь.

(ВМ) – Розумієте, Віктор Андрійович не з тих людей, який буде виходити на люди, гупати себе кулаком в груди і казати «Проголосуйте за мене, бо якщо ви за мене не проголосуєте, то щось трапиться з Україною або щось трапиться зі мною». Ні. Україна залишиться, і Віктор Андрійович не загубиться. Він буде точнісінько таким самим, незалежно від того, стане він Президентом чи ні, точнісінько таким самим, яким він є сьогодні. На мою думку, основний акцент буде зроблено на розвінчування тих міфів навколо прізвища Ющенко, які формували ЗМІ, починаючи з другого дня після його інавгурації. Сюди доклали зусиль і певні сили з-за меж України, і зі своєї внутрішньої політики, називаючи себе ще в той час його соратниками, які вже на другий день після інавгурації почали з ним боротьбу. Міф перший: Ющенко – це слабкий Президент. Який же сильний був Кучма, а йому ні разу не вдалося розігнати Верховну Раду. А Ющенко сказав, що я розжену Верховну Раду, бо вона працює проти України, і розігнав. Він ні разу не пішов на поступки Москві, щоб не витворяли, які б аргументи не видумували – солодкі, гіркі – ні разу, у жодному випадку. Які би не складалися внутрішні умови в Україні, адже хочу звернути увагу, що він працював з Прем’єром Януковичем, якого важко назвати соратником, з Прем'єром Тимошенко, яку, як уже сьогодні зрозуміло, теж не можна зараховувати до прибічників Віктора Ющенка. Тим не менше він ні разу не вийшов на люди і ні разу не сказав фразу «вони мені заважають». Це – позиція сильної людини. Міф другий: Ющенко гуманітарний, відірваний від життя. Просто він розуміє, що основна проблема України лежить не в економічній площині, наша основна проблема не в тому, що ми бідні – інші країні бідніші, ніж ми. Основна наша проблема в тому, що ми ще поки що не відбулися як держава Україна, ми не відновили свою культуру, свої традиції, і ми до цього часу самі не знаємо власної історії. Саме тому йому як економісту легше, звичніше і приємніше було б займатися виключно фінансами, економікою – він там як риба в воді, проте він себе змушує займатися гуманітарними питаннями, тому що він впевнений в тому, що сьогодні формування громадянського суспільства в Україні для створення держави Україна – це більш важливо. Буде нормальна держава з нормальними цінностями, з нормальними традиціями – буде в цій державі і достаток. Розповідають про його непослідовність – це ще один міф. Він не відступив від жодного з своїх принципів, які оголошував на майдані. Коли говорили «Бандитам – тюрми», ви чули, щоб він хоч раз захистив хоч одного? Інша річ, що це не справа Президента садити. Для цього є Міністерство внутрішніх справ, Генпрокуратура, але він не взяв під свій захист жодного злочинця. Він не відмовився від НАТО, від курсу України в Європу, від того, що потрібно вояків УПА визнавати воюючою стороною. Він не відмовився від української мови, від української історії. От якраз він єдиний, хто є абсолютно послідовним. Йому закидають те, що а де ж ті люди, які разом з Вами тоді стояли на майдані, Ви їх розгубили. Хочу звернути увагу на те, що ті, хто з ним тоді був на майдані, і навіть ті, хто тоді був біля майдану, – всі отримали посади, тільки вони ці посади розглядали – хтось як кормушку, хтось як спосіб лобіювання інтересів свого бізнесу, а він ці посади розглядав як надану їм можливість само реалізуватися в служінні України. Якщо хтось з них не розумів цього посилу Президента, він змушений був піти, але чи проблема це Ющенка, чи проблема це цих людей? Він не тримався за людей, його прибічники не були для нього вищі за інтереси України. Інтереси України для нього – №1. Щодо рейтингів. Справді в нього сьогодні рейтинг не такий, який вселяє оптимізм, але він ніколи не працював на рейтинги, він працював на Україну. Буде у людей розуміння того, що він зробив – буде рейтинг, не буде – ну що ж, це така проблема, яка є в нас сьогодні в суспільстві. Але є один принцип: є лідер, який веде за собою, той, хто тягне, хто інколи навіть непопулярний, тому що він бере налигача і тягне за собою, а є хтось інший, хто прибігає до людей і питає, що ви хочете. І що би люди не сказали, він каже «добре, я саме це і зроблю, я саме так і думав». Так от Ющенко – той, хто тягне за собою, це Мойсей, він не бігає за людьми, а веде їх. Я не знаю, чи в той час Мойсея любили, але пройшов якийсь час, і всі кажуть, що тільки він врятував ізраїльський народ.

(вед.) – Вікторе Йосиповичу, останнє запитання. Якщо мова йде про людину, яка вже перебуває на виборній посаді, будь це голова сільської ради, мер міста чи Президент, завжди виникають розмови щодо того, що десь якось використовується адміністративний ресурс. Президентська сторона, ви особисто готові до того, що такі звинувачення будуть лунати?

(ВМ) – Такі звинувачення, можливо, будуть лунати, але я хочу звернути вашу увагу, коли були дочасні вибори до Верховної Ради в 2006 році, тоді ці звинувачення лунали дуже голосно, оскільки опоненти Президента якраз говорили про те, що ці дочасні вибори спеціально для того, щоб на них з використанням адміністративного ресурсу перемогла «Наша Україна». Такого не відбулося. Мало того, що «Наша Україна» не перемогла, а перемогла Партія Регіонів, перемогла взагалі опозиція, і тоді Прем’єр-міністром став Янукович, оскільки його політична сила перемогла. І коли вже були вибори до Верховної Ради в 2007 році, голосів таких лунало про використання адмінресурсу набагато менше. І знову, звертаю вашу увагу, не «Наша Україна» перемогла, а перемогла та політична сила, яка була тоді вже в опозиції до Партії Регіонів, – Блок Юлії Тимошенко разом з «Нашою Україною». Це ознака демократії, коли перемагає опозиція. Я думаю, що на цих виборах голосів щодо використання адмінресурсу буде ще менше. Я зі свого боку хочу лише запевнити в одному – жодного разу за ті роки, коли я є головою обласної державної адміністрації, від Президента України не було ніяких, ні прямих, ні опосередкованих доручень щодо проведення виборів з наперед запланованим результатом. Цього не було, і це йому настільки не властиво, цього впринципі бути не може. Є інші розпорядження – зробіть так, щоб голос кожної людини був почутий. І він був почутий, він і зараз буде почутий, приємний він буде Президенту або мені чи неприємний, але він буде почутий, він буде врахований, він буде зафіксований, він буде реалізований – я вас в цьому запевняю.

(вед.) – Що ж, я дякую Вам за розмову. Це були «Акценти» з Віктором Матчуком. А ми побачимося рівно за два тижні.

(ВМ) – Дякую! На все добре!