На головну Уряд УкраїниМапа сайту
 
 серпня 2019 
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
Пошук
Розширений пошук»
 


    Герої не вмирають


 

 

 


 

 

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Погода в Україні

 

   MyCounter - Ваш счётчик 

 

 

Piccy.info - Free Image Hosting
Демидівська РДА

http://i.piccy.info/a3/2018-09-03-11-26/i9-12594733/500x299-r/i.gif

Історико-культурна спадщина Демидівського району


Демидівський район

Площа території - 377 кв. км.
Чисельність населення - 15599 чол.
Відстань до обласного центру шосейними дорогами - 78 км.
Річки - Стир, Жабичі.
Районний центр - смт Демидівка.
Кількість населених пунктів - 31.

    Історія Демидівського краю сягає періоду неоліту й несе таємницю вільбарської культури східно-германських племен готів та дивує сучасників шедеврами археологічних знахідок.
   Уперше місцевість, що дала назву майбутньому районному центру Демидівка, документально засвідчена у 1472 р. під назвою Демидів. На початку ХVІІ ст. тут було невеличке поселення, яке належало кільком поміщикам. У 1795 р. ця територія ввійшла до складу Російської держави. А під час перепису населення в 1797 р. поселенню, де проживало близько 679 чол., надано статус містечка.
   Протягом 1915-1916 рр. ця територія кілька разів переходила із рук в руки військ Австо-Угорщини та Росії. Соціально економічні зміни в повсякденне життя регіону внесла Лютнева революція 1917 р. і вже у січні 1918 р. була проголошена радянська влада, яка протрималася три роки.
   У 1921 р. згідно з Ризьким мирним договором західноукраїнські землі, зокрема демидівські, увійшли до складу Польщі, а в 1939 р., внаслідок таємного договору між Німеччиною та Радянським Союзом - до складу Радянського Союзу. З утворенням Рівненської області Демидівка стає одним із її районних центрів.
   З 1941 р. до 1944 р. край був окупований гітлерівськими військами, а весною 1944 р. радянські війська 1-го Українського фронту принесли жителям району довгоочікуване визволення.
   В 1962 р. Демидівський район розформували, а його територія ввійшла до складу Млинівського району. Проте 22 вересня 1995 року, згідно з Постановою Верховної Ради України № 346/95-ВР, знову створено Демидівський район.
   Сьогодні Демидівка належить до найбільш розвинених районних центрів області. Велика кількість випускників Демидівської школи-ліцею обіймають керівні посади в органах влади як місцевого, так і на державного рівнів. А учні із дня заснування школи і до сьогодні посідають перші місця на обласних і загальноукраїнських олімпіадах.
   У районі швидких темпів розвитку набрали малий і середній бізнес, меблева галузь, фермерське господарство, торгівля.
Мальовничі пейзажі лісів і рік, багатство флори і фауни, гостинність місцевих жителів і високий рівень сервісу роблять Демидівський район привабливим для туристів із різних куточків нашої країни і зарубіжних гостей.

ПІШОХІДНИЙ МАРШРУТ С. ХРІННИКИ


    Точних відомостей про рік заснування Хрінників немає. Очевидно, що поселення існує здавна. 1545 р. датуються перші дані про село. В 1545 р. Тут була поміщиця Хреницка, в 1569 р. - Михайло Хреницкий, ще пізніше - Іван Хрінницький - луцький земський суддя. В архіві знаходимо: "В 1616 р. його милість пан Іван Хрінницький, суддя земський Луцький, на великому шляху на р. Стир в маєтку своєму спадковому Хрінниках для переїзду міст збудував. Міст той постійної направи потребує, тому просить милості короля з канцелярії гроші виділити на направу того моста". На село неодноразово нападали іноземні загарбники, це підтверджує велика кількість знахідок старовинних речей, особливо різних монет. Отже, Хрінники - привабливе місце діяльності як для істориків, так і археологів, які сьогодні продовжують тут дослідницькі роботи. Знайдено унікальні документи з давньої історії краю. Особливо цікаві відомості отримані щодо історії та культури давньогерманських готських племен. Пам'ятка готів є унікальною за розмірами і багатством матеріальних залишків.

   Ось уже 12 років поблизу Хрінницького водосховища працює група археологів під керівництвом заступника директора Інституту археології, професора, добре відомої людини на Рівненщині Дениса Никодимовича Козака. Знайдено зразки монет, срібний наконечник стріли, аналогів якому немає в Україні. Шедевр археологічної знахідки - Божок, римський витвір мистецтва. "Заради таких знахідок можна працювати не один сезон", - стверджує археолог.
   Сьогодні на березі водосховища с. Хрінники багато відпочиваючих, адже тут у сосновому лісі розкинулися будівлі санаторію "Хрінники". Санаторій має хорошу базу для відпочинку та лікування. Тут відпочивають та оздоровлюються діти, що постраждали від аварії на ЧАЕС. Чудова кухня з п'ятиразовим харчуванням задовольнить найвибагливіші смаки відпочиваючих. На території санаторію розміщено спортивний і тенісний майданчики, ігрові автомати. Є бібліотека, більярд, бар з безалкогольними напоями. Широка алея виводить із лісу на берег Стиру, де радує око чудовий пляж, забезпечений місцями для купання, накриттям від сонця, лежаками та волейбольним майданчиком. Біля пірсу дружно погойдуються катамарани і човни. Відпочивати тут влітку - одна насолода.


   Проте найголовніше в санаторії - це унікальний вид медичних послуг - грязелікування. Грязі Демидівського краю - єдині в Україні за своєю лікувальною та оздоровчою дією. Поклади складаються із слабкосульфідного прісноводного високозольного торфу із вкрапленням у ньому різновидів геоботанічного складу (зверху вниз): осокового, очеретово-осокового та дерево-осокового.
   На першому поверсі спального корпусу розміщене грязеве та лікувальне відділення. Лікувальне відділення оснащене сучасною медичною апаратурою, фітобаром, де діти п'ють лікувальні чаї (нирковий, шлунковий, заспокійливий), що приготовані з місцевих екологічно чистих трав. Тут також знаходиться інгаляторій, водно-лікувальне відділення (лікувальні ванни, підводний масаж, душ Шарко, циркулярний душ), стоматологічний кабінет, масаж, електрофізпроцедури.
   І все це оточено напрочуд щедрою й мальовничою природою. Цей зелений край має безліч голубих річок, озер, лісових масивів, серед яких виділяються просто казкові місця. Від першого подиху весни аж до білих снігів радує нас своїм розмаїттям дивовижний світ природи.

   Всі жителі цієї місцевості знають урочище "Рейзі", повз нього йдуть до лісу. Тут завжди можна напитися холодної, цілющої води. Довгий час було це джерело лише згадкою для жителів навколишніх сіл. Після наполегливої роботи меліораторів висохло кришталеве джерельце, заросло травою. Та взялися за цю справу жителі села, і забриніло, заспівало джерело втішаючи перехожих. Є багато розповідей і легенд про нього. Ось одна із них.


    "Було це давно. В одного пана була дуже хвора донька. Що він тільки не робив для неї, та вилікувати її було марно. Часто пан вивозив доньку на прогулянку. Якось проїжджали вони повз джерело, напилася дівчина з нього води, вмилася нею й... одужала. З того часу пішла про джерело слава. Переказували люди, що, хто води цієї випив, якщо гарним був, ще кращим ставав, якщо сильним був, ще ставав ще сильнішим, хто ж хворим був, здоров'я тут здобував. Ішли сюди люди, пили воду, набирали з собою і клали монети в капличку біля джерела. Почула про це хитра єврейка Рейзя, побудувала біля джерела корчму. Подорожні здалеку йшли, хотіли відпочити, підкріпитися. Отак вона і збагатилася біля цілющого джерела, і землі ці почали називати Рейзі".
   А інша легенда ось що розповідає:
"Відпочивали біля озера козаки, радились про свої подальші дії. Почув їхню розмову один єврей, та й пішов до татарів, розповів усе. Нагородили його золотом. Вислухав він всі плани татарів і вирішив ще раз збагатитись. Пішов до козаків і розповів їм задуми татар. Та козаки також хитрі були, і запитали його: "Звідки татари дізнались про наше місце стоянки? А ти як дізнався про їхні плани?" Не хотів єврей зізнаватись, та припекли козаки йому п'яти і все розповів він як було. Козаки зробили засідку і перерізали всіх татар. Від слова "різня" ніби й походить назва "Рейзя".
   А найбільш достовірною є
легенда про українських дівчат-полонянок, яких зібрали татари з навколишніх сіл і повели на невільницькі ринки. По дорозі дівчата чинили опір, та звільнитися не вдавалося. Покарання непокірним було надзвичайно жорстоким. Дівчат живцем закопали і насипали на цьому місці пагорб. Довго долинали крики і стогін з-під землі.

   Багато часу минуло відколи стоїть на пагорбі пам'ятник, оббитий вітрами, обмитий дощами, що зветься у народі Ян. 7 липня 2001 року він пережив друге своє народження - Хрінницька громада відреставрувала і надала можливість знову милуватись ним. Старожили розповідали, що в 30-ті роки, коли довго не було дощу, люди хресним ходом ішли до цього місця, молилися Богу і отримували дощ. У кам'яній споруді знаходилася ще металічна скринька, в яку кидали офіру.

   Ось ще один дивовижний куточок природи, восени і влітку можна відчути сильний рибний запах. Це орнітологічний заказник державного значення "Хрінники", де гніздується сіра чапля. Приліт відбувається у третій декаді березня. Чаплі гніздяться окремими парами або колоніями. Гнізда будують високо на деревах, їжа - свіжа риба. Сіра чапля дещо більша за гуску, попелясто-сірого кольору, з білими шиєю і животом. По боках шиї знаходяться чорні плями, лапи, шия і дзьоб довгі, крила тупі й широкі. Під час польоту втягує шию так, що голова з'єднується з тулубом. Сіра чапля має скрипучий пронизливий крик, який найчастіше чути під час польоту. Щоб впізнати сіру чаплю, потрібно звернути увагу на її розмір і колір. У хрінницькому лісі знаходиться єдина колонія сірих чапель в Україні.

   Є в хрінницькому лісі ще одне диво - тут росте дуб-велетень, якому понад 550 років. Кажуть під цим дубом відпочивав та радився зі своїми воїнами Богдан Хмельницький. Відомі перекази про те, що зупинялися біля цього дуба Петро І, Катерина ІІ. Біля могутнього дуба присипано землею дві могили. Існує припущення, що це можуть бути козаки, які загинули в сутичці з татарами. Бачив цей велетень і сильні вітри, блискавки та громи. З вигляду він нагадує гігантську колону. Якщо стати поруч із цим дубом, товщиною в чотири обхвати людських рук, то почуваєшся нікчемно малим. Тільки ні, він не принижує, а навпаки, розбурхує в душі щось таке, що возвеличує людський дух, будить у грудях якісь чисті почуття. І лише згодом розумієш, що це озвалась забута мелодія природи.



ІСТОРИЧНІ ПАМ'ЯТКИ с. БОРЕМЕЛЬ
МАРШРУТ


Курган-могила Святого Йосипа

   Великим нещастям для українських земель, як і загалом для народів Східної Європи, були набіги заволзьких і кримських татар. Вони мали спустошливий характер і негативно позначалися на суспільно-економічному розвитку краю. Татарська орда на своєму шляху все перетворювала на згарище й пустелю, нещадно грабувала населення, а молодих юнаків та дівчат забирала в полон. Цей курган-могила є свідченням татарського лихоліття.
   Легенда розповідає, що наприкінці XVI ст. на Боремель напав великий татарський загін, захопив тут і в навколишніх селах велику кількість бранців - понад пів тисячі. Вони збиралися вивести полонених у Крим, для продажу в рабство. Проте зненацька на татар напав невеликий козацький загін (близько сотні) і вступив у нерівний кривавий бій з ворогом. Цілий день тривала запекла січ, але сили були занадто нерівними. Усі козаки склали голови в цьому бою, проте і татар загинуло чимало. Обурені зухвальством козаків, які не злякалися напасти на них, і розлючені тими величезними втратами, що вони понесли - татари знищили всіх полонених і покинули це місце. Хто з місцевих жителів залишився в живих, зібралися й поховали загиблих у двох великих братських могилах, а зверху насипали високі кургани.

 

Курган-могила Святої Теклі

   Це пам'ятник жінкам і дітям. Спробуйте уявити жінок, на очах яких убивають їх власних дітей, крики дітей на грудях мертвих матерів.., а над цим усим - лязкіт шабель завойовників.
   Про Боремельські кургани народом була складена дума, яка збереглась у пам'яті місцевих жителів до наших днів:

За річкою вогні горять,
Там татари полон ділять…
Село наше запалили,
І багатство розграбали.
Стару неньку зарубали,
А миленьку в полон взяли.
А в долині бубни гудуть,
То на заріз людей ведуть.

 

   Це не просто легенда, а підтверджений археологічними дослідженнями, історичний факт. У 1963 р. на території Боремля проводилися археологічні дослідження професором I. Свешніковим. Його експедицією було знайдено кілька татарських речей, зокрема татарський меч, прикраси, а також велику модель павука-каракурта, спина якого відкривалася. На ній було зображено півмісяць і зорі, що знаменували собою турецький герб. Велися розкопки і на території кургану в центрі села. Було виявлено кістки жінок і дітей з ознаками насильницької смерті.

 

 

Пам'ятник Ісусу Христу під хрестом

   Підійшовши до пам'ятника читаємо напис: "Падаючому під хрестом захисникові і володареві світу після чудотворного образу Ісуса Христа Боремельського колись на тому місці в невеликій дерев'яній Свято-Михайлівській православній церкві с. Боремель на вічний спомин цей величезний пам'ятник заложили і виставили року Божого 1786 р.".
   Дивного в ньому нічого немає, подібних споруд на нашій древній землі збереглося чимало, і ще більше знищено в період войовничого атеїзму .
   Історія цього пам'ятника сумна. Народився він на попелищі. Місцевий пан Чацький знищив стару, переказують, що козацьку дерев'яну православну церкву. Знищив не тому, що вона йому заважала, а вирішив показати свою владу не лише над людьми, а й над їх святинею. Адже немає страшнішого як витравити з душі людини віру, позбавити її духовності. Очевидно, боремельський землевласник хотів скористатися татарським досвідом вирощення яничарів. Проте не врахував однієї особливості: доки жива пам'ять - живий і народ. Люди берегли віру в душі, а бабусі та дідусі, як і в недалекому минулому, хрестилися та виконували православний обряд над попелищем. У нашого народу терпляча вдача. Зате у вельможного пана без причини почали помирати діти. Природа-матінка не терпить наруги ні над віруючими, ні над атеїстами. Нам не відомо, чи виросли діти у боремельского пана, пам'ять людська цього не закарбувала. Та у 1796 р. він на свої кошти збудував на місці спаленої ним же, православної святині ось цей пам'ятник... Важко повірити, що католик збудував пам'ятник святині своїх підлеглих. Аналогів у нашій історії не так вже й багато.

 

 

Георгіївська церква.

   Георгіївська церква - це діюча церква с. Боремель. Її було збудовано в 1775р. Ця дерев'яна пам'ятка Боремля розташована на вершині одного із пагорбів Стиру і вже здалеку приваблює око своєю строгою простотою, лаконічністю і виразним об'єктивізмом.
   Із заходу, в кількох метрах від входу розташована прямокутна дзвіниця. Георгіївська церква - основна архітектурна цінність Боремля, тому сьогодні сільські мешканці приділяють максимум уваги охороні цієї споруди.

 

 

Ікона Ісуса Христа Боремельського

   Ікона була написана в 1671 р. іконописцем м. Кременця Бужантом для священика Помаржанського, в будинку якого вона знаходилася якийсь час. Проте 23 березня - на велику п'ятницю, і 25 березня - на перший день Христового Воскресіння 1673 р. було помічено, що з очей Спасителя течуть криваві сльози. У десяту неділю після Великодня ікону з дому священика було урочисто перенесено до церкви.
   День перенесення ікони до православного храму святкують боремельці й нині. У десяту п'ятницю по Великодню у Боремлі правлять святкове богослужіння.
   Та на жаль, тут знаходиться лише копія цієї ікони. Оскільки оригінал чудотворної ікони під час Першої світової війни було вивезено разом із найціннішим церковним начинням.

   Інші історичні пам'ятки …
   У Демидівському районі знаходиться ще одне село з досить цікавою назвою - ВОВКОВИЇ.
   У минулому Вовковиї знаходилися на місці хутора Перекалі і були зруйновані в ХV- ХVІ ст. Під час нападу монголо-татар на місто Дубно і його околиці, люди, які врятувалися, преселялись на південно-західний берег річки Калинівка з метою кращого захисту від ворогів: з одного боку дрімучий ліс, а з іншого - річка. В навколишніх лісах водилося багато вовків. Зголоднілі дикі звірі підходили до осель місцевого люду і вили. Звідси виникла назва поселення - Вовковиї.
   Сучасне село Вовковиї - це об'єднані села Вовковиї і Вороничі. Злиття їх відбулося у 1870 р. з приїздом у село чехів. Ця подія відкрила нову сторінку в історії села.
   Саме у Вовковиях переплелися долі українців, поляків, чехів, євреїв і словаків. Кожен із цих народів вніс в побут села свою культуру. У 1896 р. спільними зусиллями місцевих жителів і чехів було збудовано пивзавод. Також тут поставили млин. А у 1907 р. Вовковиї стали першим електрифікованим селом на Волині.
   Місцеві жителі і сьогодні підтримують зв'язки з чехами, частина з яких у 1947 р. повернулася на батьківщину. Під час відвідин колишніми мешканцями місць, де пройшли роки дитинства і юності, поодинці і делегаціями, на кладовищі, що так і називається Чеським, влаштовуються поминальні панахиди.

С. Дубляни, Миколаївська церква

 

   З півночі до Демидівки впритул примикає село з красивою назвою - Дубляни. Вочевидь, раніше ці краї славились дубовими гаями. Саме в цьому селі знаходиться велична п'ятиглава Дублянська Миколаївська церква, що побудована у 1849 році.

 




Реєстрація
Логін
Пароль
Реєстрація
Опитування

Лицензія Creative Commons

Весь контент доступний за

ліцензією Creative Commons

 Attribution 4.0 International license.

 

http://i.piccy.info/i9/a3a611658106e2cf8d2009ce55fb2344/1536133737/3956/1265109/fcb.png



http://i.piccy.info/i9/9e20078ec674f4e250088cb93f861f6d/1474557374/5327/873438/43.png 

http://i.piccy.info/i9/865b59e27c4ab2b624768993b0ec16f7/1521470965/17997/1200995/p_dtrymka_agrar_v.jpg

http://i.piccy.info/i9/6e249a829d5195bf05b41fa8102168b2/1479993050/27037/1093076/BPD.jpg

Енергоефективність 

http://i.piccy.info/i9/c4b9f45f44159dde3a71e6b4077422a5/1474467380/151222/1070329/3B1.png 

http://i.piccy.info/i9/c4717e24ada4cc7ec052cbad36d18448/1502357018/87844/1159358/banner_160x236_meet_your_child.jpg

http://i.piccy.info/i9/e84218c5ce02d1763309b70fb69e1e92/1503300762/92251/1159358/uamap.jpg

Запитання | Адміністратор
Інформаційний супровід: pressa1@rv.gov.ua Тех. підтримка: forweb@rv.gov.ua  ©  Рівненська обласна державна адміністрація
 

Телефон довіри Рівненської облдержадміністрації

працює щоденно

з понеділка по п»ятницю (крім святкових, неробочих і вихідних днів) з 10.00 до 17.00 (обідня перерва з 13.00 до 14.00) за абонентським номером (0362) 695318.

http://i.piccy.info/i9/0a93f381118a6fa263e72eddfdafb4a3/1557993080/40483/1317273/Derzhavna_vykonavcha_sluzhba_Ukra_ny.png

Державна виконавча служба інформує

 
 
Карта протирадіаційних укриттів Демидівського району

 

http://i.piccy.info/i9/75e339b040d2e5224705684f2974badf/1499153296/14210/1159358/spfu.jpg

Інформація про об’єкти державної власності, які пропонуються регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області для передачі в оренду

http://www.spfu.gov.ua